Що для мене здорове суспільство? Це яскрава виражена гуманність людей. При чому гуманність до тварин! Так. Можна сказати, що це неправильно, адже в світі та в нашій Країні багато людей потребують допомоги. Але саме в цьому я й не згодна, точніше не зовсім згодна.

По-перше, тому що майже кожна людина може заробляти кошти на прожиток, якщо хоче, а тварина не має такої можливості. В крайньому випадку людина має руки, щоб вкрасти їжу, якщо вона голодна, та голос, щоб щось попросити у добрих людей. Я ні в якому випадку не хочу сказати, що це добре, або, що цим треба пишатися, просто перелічую переваги людини. Тварина не може зробити ні першого, ні другого. Вона може тільки шукати об’їдки і «ласовити» їми, якщо пощастить. А якщо не щастить декілька днів?

По-друге, людина може покликати на допомогу, якщо її ображають і майже в кожному випадку їй допоможуть і захистять. А коли ображають тварину, хто за неї заступиться? Організації по захисту тварин? Вони намагаються, але відсутність фінансування і опір з боку чиновників не додають оптимізму. А отже собак та кішок на вулицях б’ють, труять, відстрілюють, до речі, за наказом керівництва міста. А скільки було випадків знущання над тваринами малолітніми дітьми? Або підлітками? Кого це стосується? Люди подивляться, скажуть: «Мені жаль цю собачку/ кішечку», можливо навіть пустять скупу сльозу і … підуть далі в своїх справах! Вони не намагатимуться зупинити знущання, не скажуть нічого нелюдям, не підуть до міліції.

Сперечатись кому важче живеться можна довго, а тому не має сенсу. А що ж має сенс?
На мою думку, саме в цьому місці варто згадати людей, яким не байдужа доля простих тварин з вулиці, тварин, яких покинули господарі, собак та кішок, які побачили в своєму житті байдужість, жорстокість, але не припинили вірити в людську доброту.

Ці люди не просять грошей за свій труд, не шукають визнання, не афішують свою діяльність. Вони звуться волонтерами, вони не можуть пройти повз сумні очі тварин, голодний погляд, вони витрачають свої кошти на цих тваринок. Вони власними силами рятують збитих собак, хворих кішок, стоять біля метро з щеням чи кошеням, щоб знайти їм люблячих господарів. Крім цього вони, як і інші, працюють, у них є родини, обов’язки, але кожного дня вони їдуть у притулки з кормом для годування, виділяють власні кошти на лікування вуличних тварин, беруть додому нових тваринок, щоб їх не загризли, не переїхали машини, не побили нелюди.

Отже, критеріями «Здорового суспільства», на мою думку, можна назвати:
- Гуманність та моральність по відношенню до тварин;
- дії суспільства, направлені на захист тварин, їх утримання;
- відповідальність суспільства за взятих додому тварин;
- підтримка програми захисту та утримання тварин у ЗМІ;
- державне регулювання питань захисту та утримання тварин;
- виконання всіх статей, прописаних в Законі України № 3447-IV от 21 лютого 2006 року «Про захист тварин від жорстокого поводження».

Отже, яке ж суспільство можна вважати здоровим?
На мою думку, це суспільство, яке відповідає за взятих тварин, допомагає безпритульним тваринам, суспільство, яке підтримує держава, суспільство, яке не знущається, не травить, не вбиває беззахисних і безпомічних тварин, суспільство, яке хоча б намагається допомогти тваринам! Якщо ми зможемо змінити своє відношення до тварин, ми змінимо відношення і до людей, і до країни, і до світових проблем. Ми перестанемо стояти осторонь і почнемо діяти. Підніметься наш моральний дух. А почати треба всього лише з маленького безпритульного котика або з собаки, що замерзає на вулиці.

На аргумент, що вуличні тварини агресивні, я можу сказати, що це наше суспільство зробило їх такими. Якби вони бачили тільки добре відношення, вони б не намагалися захистися від людей і були б більш добрими і лагідними.

Як приклад наведу власний досвід. В кінці 2007 року я відвідала столицю Росії і була вражена. Я не стверджую, що описана нижче ситуація є загальною, але…

Кілько років тому у Москві було засуджено до ув’язнення жінку, яка вбила собаку. Після цього випадку ситуація в Москві суттєво змінилася. Тепер ніхто не виганяє собак з переходів взимку, майже біля кожного будинку стоять будки для безпритульних собак та кішок, їх годують жителі тих самих будинків. Люди бояться навіть штовхнути безпритульну тварину. В школах розповідають про правила поводження з тваринам, гуманність та моральність. Після вище описаного випадку зоозахисні організації Москви відчули підтримку від влади та продовжили свою працю з ще більшим ентузіазмом. Нажаль тільки, що такий настрій відбувся за рахунок смерті тварини.

Але найбільш за все мені подобається вирішення проблем безпритульних тварин в Німеччині. Це, на мою думку, дійсно випадок здорового суспільства, гуманної та моральної нації в цивілізованій країні.

Дізнавшись про шляхи вирішення проблем з тваринами в Німеччині, я прийшла до висновку, що в цій країні тварини захищені не гірше людей. І хоч проблеми з фінансуванням притулків для тварин є навіть у Німеччині, влада цієї країни, перш за все, намагається боротися з причинами безпритульних тварин, а не з наслідками.

В Німеччині, наприклад, за викид тварини на вулицю або самовільне знищення стягується штраф у розмірі 25 000 євро (за діючим законодавством при неможливості утримати тварину вдома її треба віднести у притулок).

Серед основних методів вирішення проблеми захисту тварину у Німеччині (як безпритульних, так і домашніх) можна назвати наступні:
1. Стягування податків з власників тварин у розмірі від 100 до 150 євро на рік;
2. Податок на утримання «бійцівської» породи собак стягується у розмірі 615 євро на рік; крім цього власник такої собаки повинен отримати спеціальний дозвіл на володіння псом та довідку «про благонадійність» тварини;
3. Податок не стягується з службових тварин, в тому числі собак-поводирів;
4. При реєстрації права власності на тварину, коту чи собаці присвоюється реєстраційний номер, який обов’язково має бути присутній на ошийнику тварини;
5. Загублених тварин легше шукати в Німеччині через спеціальну безкоштовну базу загублених тварин;
6. В Німеччині заборонений вигул собак без повідця. Це правило суттєво знизило кількість загублених псів.

Це далеко не всі правила і вимоги стосовно тварин у Німеччині, але навіть цей список показує, як сама держава вимагає гуманного та морального відношення до тварин і не тільки вимагає, а й надає всі умови для цього, регулює і підтримує це питання на державному рівні.

В нашій столиці, проблема безпритульних тварин стоїть дуже гостро, особливо з наближенням ЄВРО-2012 - тварин травлять та відстрілюють. А все тому що в Києві тільки два притулки, Гостомельський та Бородянський. Бородянській притулок для тварин – це державна «таємниця покрита темрявою». Багато відгуків свідчать про жорстоке поводження з тваринами в цьому притулку. Навіть в притулку!
Гостомельский притулок має назву «Київське товариство захисту тварин» і насправді тут було врятовано багато чотириногих життів. І хоча це цілком приватний притулок, який не отримує жодної копійки від держави, тварини тут не голодують та мають хоч маленький, але теплий куток. Цей притулок існує тільки на пожертви добрих і небайдужих людей, та допомогу «руками». Декілька волонтерів за власні кошти приїжджають, годують та лікують тварин, допомагають облаштувати вольєри та будки, співчувають тваринам, які бачать в цих обличчях підтримку та усмішку і відчувають тепло людини, хоч на декілька хвилин.

Тож я закликаю небайдужих людей допомогти безпритульному котику чи собаці, або притулку (грошима або «руками»), знайти час на допомогу братам нашим меншим. Вони віддячать Вам – повірте! Якщо кожен допоможе хоч трохи ці тварини отримають шанс на виживання, на любов та турботу. А байдужим до тварин людям я хочу сказати – не чіпайте тварин, бо кара завжди прийде!

Допоможіть безпритульним тваринам!